coming soon…
Транзакційний аналіз з кожним роком привертає до себе все більше уваги, як зі сторони спеціалістів у сфері психології та психотерапії, так і у звичайних людей, які просто зацікавились цим підходом. Популярність даного методу зумовлена тим, що сам він був створений по принципу “простої мови”, щоб кожна людина могла в повній мірі зрозуміти головні принципи та найважливіші аспекти транзакційного аналізу. Про ці самі принципи та аспекти ми розповімо в цій статі, але с початку давайте з вами поговоримо про видатну фігуру, яка зіграла найголовнішу роль у розвитку та створені цього, без перебільшення, одного з найпоширенішого методу у сучасній психотерапії.
Транзакційний аналіз, як окремий підхід у психотерапії, був створений американським психологом та психіатром Еріком Леннардом Берном, який народився в сім’ї російських мігрантів єврейського походження в канадському місті Монреаль 10 травня 1910 року. Батько Берна, Давид Бернстайн, був ключовою фігурою у житті майбутнього психолога. Він працював лікарем-терапевтом в одній з лікарень Монреалю і часто брав маленького Еріка на обхід своїх пацієнтів, що і запалило в маленькому хлопчику великий інтерес до медицини і зіграло значну роль у його житті. Ерік пішов по стопах свого батька, коли вступив в Університет Макгілла та по завершенню навчання отримав ступінь доктора медицини та магістра хірургії з відзнаками та нагородами. Свій шлях у психології він розпочав пройшовши курси у психоаналітичному інституті у Нью-Йорку, а перші кроки як психіатр зробив під час війни у Армійському медичному корпусі, де вперше почав проводити роботу з групами. Саме під час роботи у збройних силах Берн приділяв велику увагу такому психічному явищу, як інтуїція та его-образ і вже у період з 1954 до 1958 розвивав велику кількість головних аспектів сучасного транзакційного аналізу, в тому числі аналіз его-станів та ігор, а на початку цього періоду створив першу групу транзактного аналізу.
З впевненістю можна сказати, що підхід розроблений Берном був в першу чергу створений для групової терапії, в той час як в індивідуальній він використовував психоаналітичний підхід. З психоаналізом Берна багато що пов’язує, наприклад, те що він тричі подавав заявку на членство у Каліфорнійському психоаналітичному інституті, але тричі отримав відмову. Після цього у своїх роботах він почав відходити від принципів класичного психоаналізу і вже у 1961 році випустив одну з своїх найвизначніших робіт “Транзакційний аналіз у психотерапії”.
“Транзакційний аналіз являє собою теорію особистості та систематичну психотерапію , яка має за основу розвиток та зміну особистості” — визначення ТА запропоновано Міжнародною Асоціацією Транзакційного Аналізу (МАТА — англ. — ITAA).
Серед усіх методів психотерапії, ТА є унікальним підходом завдяки глибокій теоретичній складовій, включає в себе складові інших підходів, а також має велику кількість цікавих та захоплюючих ідей і аспектів, які є невід’ємною частиною сучасної психотерапії. Як теорія особистості ТА відображає структуру людської психіки і використовує для цього модель его-станів, що є основую підходу в цілому і допомагає нам зрозуміти як люди через дії та поведінку можуть висловлювати свою індивідуальність. Модель его-станів — це наші почуття, думки та поведінка, що є проявом нашої особистості у певний момент часу. Вона включає в себе три найголовніші аспекти особистості:
Саме головне пам’ятати, коли мова йде про его-стани, що вони не є нашими окремими особистостями і казати на кшталт “моя Дитина хоче розваг, мій Дорослий достатньо міцний чи мій Батько достатньо критично ставиться до мене” буде не доречно, тому краще казати “ я в его-стані Дитини, Дорослого чи Батька”.
Транзакція — це основна одиниця аналізу. Одна з найголовніших причин критики психотерапії в цілому — це ствердження того, що вона не має нічого спільного з наукою і більшість суперечок та диспутів в цій області приходиться на відсутність основної одиниці аналізу та спостереження. Ерік Берн визначив цю саму основну наукову одиницю: одиниця соціальної взаємодії називається транзакцією. Якщо двоє чи більше людей зустрічаються один з одним, рано чи пізно хтось з цих людей почне говорити і таким чином відправить своєму співрозмовнику транзакційний стимул. Після чого співрозмовник з високою ймовірністю вербально відреагує на цей стимул чи зробить щось, що має відношення до цього стимулу. Ця відповідна реакція називається транзакційною реакцією. Трансактний аналіз як раз займається вивченням і спостереженням за такими взаємодіями, а також він є методом систематизації інформації відносно цих самих взаємодій.
Мовою трансактного аналізу одиницю визнання чи впізнання ми називаємо погладжування, а точніше коли вона викликає у нас позитивні емоції та почуття. Коли ж навпаки, ця сама одиниця викликає лиш погані емоції, то це вже називається негативним погладжуванням або стусаном. Коли в взаємодії людей немає визнання чи впізнання одного з її учасників, то тоді вона називається взаємодією без почуттів або байдужістю. Кожна взаємодія або ж транзакції між суб’єктами включає в себе позитивні чи негативні погладжування та байдужість. Спілкуючись, ми посилаємо нашому співрозмовнику сигнали про нашу присутність та існування загалом і ці сигнали інтерпретуються як стимули, які потребують реакції. Реакція партнера може викликати у нас як позитивні, так і негативні емоції. Ми завжди розцінюємо їх як погладжування позитивне чи негативне або якщо від нашого партнера немає жодної реакції, як вербальної так і не вербальної, то ми, скоріш за все, відчуємо непорозуміння, збентеження, розгубленість тощо. Загалом погладжування поділяються на вербальні, ті що ми посилаємо за допомогою мовлення, та невербальні, і ті що ми посилаємо за допомогою міміки, жестів та рухів нашого тіла. А також за своїм значенням їх класифікують як негативні та позитивні. Можна з впевненістю сказати, що наше життя протікає у погладжуваннях та стусанах. Саме вони дають нам ментальні сили та енергію для досягнення своїх цілей і складають банк прогладжувань, який в повній мірі визначає нашу самооцінку та самоповагу. Виходячи з цього якість нашого банку та кількість зусиль, які ми в нього вкладаємо, визначають наше психологічне благополуччя.
Починаючи з самого народження кожна людина сама пише свій життєвий сценарій. В нього є свій початок, середина та кінець, як у будь якої театральної постанови чи кінофільму. Починаючи з дитинства ми самостійно пишемо основний сюжет, а в юнацькому віці трохи корегуємо його і додаємо деякі деталі. Коли дорослішаємо, ми проживаємо живемо за заздалегідь створеному сюжету, написаному у далекому дитинстві. Не усвідомлюючи, ми чітко дотримуємося сценарію і протягом всього життя рухаємося до фінальної сцени. Життєвий сценарій разом моделлю его станів є одним з найважливіших аспектів людської психіки та постає як ключовою концепцією у ТА. При аналізі сценарію ми використовуємо цю саму концепцію життєвого сценарію для того, щоб зрозуміти, як люди несвідомо створюють собі проблеми та як вони їх вирішують.
Не менш важливішим за сценарій аспектом ТА є ігри. Ця тема настільки важливе місце у транзактному аналізі, що Ерік Берн присвятив іграм цілу книгу, яка в свій час стала світовим бестселером. Сама назва “ігри” натякають про якусь веселу дитячу розвагу і в нашому розумінні викликають у нас позитивні асоціації, але з всього перерахованого раніше ігри мають щось спільне лише дитинством і не завжди натякають на радість та веселощі. Як писав Томас Е. Харріс у своїй відомій книзі “Я — о’кей, ти -о’кей”, що “ігри є руйнівником наших відносин та головним джерелом нещасть”. Дійсно, в цьому явищі нічого конструктивного та творчого немає.
Гра — це серія послідовних прихованих транзакцій (частіше за все на невербальному рівні), які мають чітко визначений результат та зовні виглядають абсолютно нормальними та безпечними, але ці транзакцій мають певний прихований сенс та чітку мотивацію. Ігри мають дві основні риси, а саме приховану мотивацію та своєрідну перемогу і більш нагадують гру в шахи зі своїми ходами та пастками.
Транзактний аналіз, як і будь-який інший психотерапевтичний підхід, має свої принципи та філософію, які включають в себе висловлювання про людей, про життя та мету його змінення на краще. Цими філософськими постулатами є:
Це найголовніший принцип ТА і він означає, що кожна людина має свою цінність, значимість та гідність і виходячи з цього принципу ми приймаємо один одного такими, якими ми є насправді. Цей принцип здебільшого говорить про саму людську сутність, а ніж про її поведінку та вибір. В деяких ситуаціях мені може не сподобатись дії певної людини, але все одно я сприймаю її такою, яка вона є і точно так же вона сприймає мене таким, який я є. Як люди ми знаходимося на одному й тому ж рівні, навіть якщо ми маємо різні якості та життєві погляди, незалежно від віку, статті, раси або віросповідання.
Другий постулат філософії ТА базується на тому, що кожна людина володіє здібністю мислити, на основі якої ми приймаємо рішення, які впливають на наше життя і відповідальність за них несемо лише ми самі. Цей постулат в деякій мірі перетинається з попереднім принципом. Я — ОК, ти — ОК, але з деякими твоїми поглядами ми рішеннями я можу не погодитись. Це правило працює в обидві сторони і є справедливим відображенням рівної відповідальності для кожної людини. Усі люди самостійно обирають свою долю, і рішення, що її визначають, можна змінити. Деякі люди можуть розцінювати нашу поведінку як не ОК і моделі цієї поведінки ми притримуємося з самого дитинства. Її було створено виходячи з наших ранніх дитячих рішень для того щоб вижити в цьому, на нашу думку, небезпечному та страшному світі. Ця модель може приносити нам чи не мало неприємностей у дорослому віці як у повсякденному житті, так і у відносинах з іншими. Але не все так погано та похмуро. Кожна людина має можливість змінити ці деструктивні рішення та сформувати більш благополучні. Психотерапія у транзакційному побудована як раз таким чином, щоб кожен клієнт завдяки кропіткій роботі та допомозі психотерапевта міг змінити своє життя на краще.